 Дорога життя різнобарвна і різнокольорова. Світлою зупинкою на ній була і буде школа – Країна дитинства, яка зігріває своїм теплом і завжди привітно відчиняє назустріч двері.
Школа - це колиска дитинства і юності. Ми маємо надію, що тут стане на крило ще не одне покоління, принісши славу і шану рідному Кольчину.  |
 Педагог – це освіта, а в освіті – цілий світ. Бо саме вчителі, торуючи педагогічну стежку, йдучи шляхом любові і добра, допомагають кожній дитині самореалізуватися, розвинути свої здібності, стати гідною людиною і зробити світ кращим.Увесь наш світ – строката мозаїка особистостей, що прагнуть зробити його кращим. І до цієї мети кожен іде своїм шляхом: через творчість, професію, родину. Та є поміж нас люди, яких життя благословило поєднати усі ці три дороги у єдиний шлях любові і добра. Це вчителі. Дуже важливо, щоб про працю кращих педагогів дізналися, проблеми зрозуміли, а здобутки – гідно поцінували. |
|
У вільний від роботи час, коли є можливість «зануритись в себе», я досить часто виливаю свої думки на клаптик паперу. А поступово, ті думки перетворюються у вірші. Так, з семи років, моїм хобі є складання віршів. А спонукала мене до творчості участь у дитячій програмі «У світі казок», що транслювалася на одному з ужгородських каналів. Спочатку це були простенькі, по-наївному дитячі вірші, а згодом, це стали зрілі, відшліфовані часом вірші. Далі стали частішими публікації в газетах, читання віршів на літературних вечорах. У віршах можна відчути суперечливі емоції: хочеться кудись мчати чи замислитися про вічне, розсміятися чи впасти у зневіру. Тож писати вірші – це поклик моєї душі.
|
 Мар'яна Федорівна Сидор:Одного сонячного літнього дня захотілося написати вірш. Це було у 2007 році. З того часу, коли приходить натхнення, беру записник і пишу слово за словом, рядок за рядком. Мої вірші—це "мої одкровення”. Вони про щастя та горе, кохання та нездійснені мрії, патріотичного характеру.Я не вважаю себе поетом. Те, що пишу,— це для душі. |
 Основою обдарованості є розвинена, стійка, яка не піддається ніякому тиску пізнавальна потреба – потреба в роботі розуму, радість від розумової праці. Обдаровані діти дуже рано настроюються на накопичення і переробку знань і відчувають по-справжньому комфортний стан тільки тоді, коли вони можуть спокійно ці знання здобувати.До теперішнього часу накопичилося вже достатня кількість фактів, що свідчать про серйозність ролі пізнавальної потреби у розвитку здібностей, у тому числі високих здібностей (обдарувань). Як же розпізнати цю потребу, і в чому саме полягає її роль?Справа в тому, що від природи немає ніяких здібностей, є тільки задатки, тобто анатомо-фізіологічні передумови, які можуть перетворитися (а можуть і не перетворитися) у здатності. Задатки є у всіх, але у всіх різні. Їх необхідно розвивати, щоб перетворити в здібності. Сократ: "В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити". Кожна школа - велика і мала, столична і сільська буде сонцесяйною на освітянському небосхилі завдяки розкритим талантам у своїх учнів. |
 Вчителем школа стоїть...Іван Франко З перших днів заснування у нашій школі працювали люди, слова яких мали великий філософський зміст, їх життя стало прикладом для прийдешніх поколінь.
Вчитель у селі – постать найбільш авторитетна, найбільш впливова, бо від нього залежить дуже багато: освіта, культура,традиції, моральний клімат, престиж населення, формування майбуття.Знання і величезний досвід вчителів минулих поколінь – невичерпне джерело для сучасних педагогів, взірець, гідний для наслідування.Наш обов'язок – зберегти цей досвід для нащадків.
|
|
Учитель! Яке звичне і разом з тим містке слово! Учитель – це той, хто навчає, хто збагачує розум, відкриває невичерпну скарбницю знань і невмирущих цінностей. Все чисте й мудре – від учителя. Педагоги формують у свідомості учня поняття про життя, допомагають розрізняти де добро, а де зло. Це інтелігентні, освічені особистості, які вказують на помилки лише для того, щоб у подальшому житті їх не допускали. Учителям притаманна така риса, як проникливість. Вони бачать і коли учень не готовий до уроку, і якщо щось турбує підлітка. Вчитель знаходить дороги до найпотаємніших куточків дитячого серця. Вислухає, дасть гарну пораду, заспокоїть теплим словом і подарує щиру усмішку, що лине із глибини душі...
|
|
Золота чи срібна медаль не повинна бути самоціллю навчаючись у школі. Але ця нагорода є шанованою відзнакою всіх здобутків та успіхів у навчанні випускника школи. Кожна така медаль є, ніби, черговою цеглинкою основи тої виправданої честі і слави будь-якого навчального закладу. Тож, ми повинні не тільки не забувати наших медалістів, а й завжди ставити у приклад наступним поколінням. Багато із випускників-медалістів є вже батьками дітей, які зараз навчаються в школі. Маємо сподівання, що їм буде особливо приємно прочитати знайоме прізвище, побачити фото у почесній галереї випускників-медалістів "Золотий фонд школи" на нашому сайті і, хоча б пошепки, з гордістю сказати: "Це моя мамка" чи "Це мій татко"...
|
