Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом однойменного Національного природного парку та однією з візитних карток Українських Карпат. Розташоване вонона висоті 989 м над рівнем моря, і дночасно є найбільшим і найглибшим високогірним озером України. Помилуватися його красою приїжджають з різних куточків України. 
     Саме сюди вирішили влаштувати екскурсію учні 10 класу на чолі з класним керівником Попович М.І та вчителями Сидор М.Ф, Копин Н.І і Копач А.І. Звичайний осінній день, 30 жовтня, став для всіх справді незабутнім, позитивним та пізнавальним. Дорогою ми милувалися різнобарвними, величними лісами, чудовими краєвидами гір, селами, що розкинулися в долинах. Час від часу накрапав дощик, але щойно ми почали підніматися до озера – виглянуло сонечко. Смерекові ліси насичують повітря неймовірним ароматом, свіжістю, та навіть якимось глибоким смаком. Синевир вразив нас своєю мовчазною красою, спокоєм, мальовничим відображенням лісу у водній гладі, таємничими дерев’яними  скульптурами Сині та Вира. Наступною нашою зупинкою став реабілітаційний центр бурого ведмедя під назвою “Синевир”, що налічує 26 особин різного віку. Тварини здебільшого дрімали, грілися на сонечку, були привітними до людей, розглядали їх з цікавістю. Найбільше учням сподобалися ведмедиця Бубочка та малята Маша і Боря. 
     Неподалік знаходиться екопарк, де утримуються звичайні сірі вовки, полярні та чорні. Також цього літа привезли двох левенят, які здаються великими кішками.
Третьою зупинкою став водоспад Шипіт, який вражає силою струменів води, зачаровує будовою, вічним рухом, та звісно – своєю красою. Поверталися ми додому знову з  дощем, - певно не хотіли прощатись…
     Кожна хвилина екскурсії була цікавою та захопливою. Всі були задоволені отриманими враженнями, побаченою красою природи рідного краю, великою кількістю фото, зроблених на згадку про Синевир. Нам варто пишатися, що ми живемо у мальовничому Закарпатті, кожний куточок якого – неповторний шедевр.