23 листопада вся Україна затамує свій подих у скорботному мовчанні за втратами, що поніс український народ за часів сталінізму.

Сприяти поверненню історичної пам’яті про голодомор 1932 – 1933 років, формувати в учнів повагу до подій тих часів, виховувати почуття співпереживання, поваги до минулого України стали метою різноманітних заходів, які проходили в школі впродовж тижня з 18 по 22 листопада. Про страшні випробування, знущання та жахіття голодомору учні 1–11 класів дізнавались на годинах спілкування «Незагоєна рана нації».

21 листопада за участі учнів 9–11 класів під керівництвом вчителів історії Дудинець Г.В. та Пушкаровича І.В. відбулася прес-конференція «Відроджуються невідомі сторінки голодомору…», на якій діти мали змогу почути політико-демографічний аналіз, причини, масштаби та наслідки, долю дітей щодо голоду 20–30-их років минулого століття, молитву за убієнних голодом, переглянути презентації та документальні фільми, які підготували випускники школи Гаврилець Михайло, Арц Василь та педагоги-наставники.

21 листопада педагог-організатор Масалова М.І. та учні 3-Б і 8-Б класів підготували для одиноких та престарілих пенсіонерів Мукачівського територіального центру літературно-музичну композицію «Запалю обгорілу свічу».

22 листопада відбулась виставка-конкурс дитячих доробок-композицій та стіннівок «Жалоба серця» за участі учнів 5–8-х класів.

Учні 10-го класу разом із класним керівником Пушкарович І.В. підготували цікаві інформаційно-просвітницькі матеріали та оформили стенд «80-річчю Голодомору присвячується…»

Впродовж тижня діти мали можливість ознайомитись з матеріалами та ілюстраціями виставки «Трагедія України», підготовленими зав.бібліотеки Яким М.В.

Вихованці  Клим В.В. учні 8-А класу впорядкували Обеліск Слави та разом з активістами школи,представниками класів стали ініціаторами участі у акції «Запали свічку», яка  відбулася 22 листопада 2013 року.

Ще довго – довго з покоління в покоління будуть передаватися вражаючі сторінки історії України криваво-чорного кольору, де викарбувано слова про голод, адже немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. Це наша історія, і ми, учні та вчителі школи, повинні вивчати, знати, досліджувати і пам'ятати її.