Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим.
    Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
        Рідними серцю візерунками прикрашали українки свій одяг і своїх рідних. Як то було гарно, мило, коли наші люди йшли у свято до церкви у вишиванках. При цьому кожна жінка, дівчина пишалася своїм виробом. Вишиванки були чарівно барвисті, промовисті своїм орнаментом та кольорами, де кожна ниточка мала своє значення.
    З покоління в покоління передавали українці своє мистецтво вишивання. І зараз вишивання в Україні дуже популярне. Вишивають усі: дорослі і діти, чоловіки та жінки. Якби зібрати все багатство української вишивки, то карта України від села до села, від міста до міста простяглася б вишитими дорогами.
    Уже другий рік поспіль  у нашій школі  вихованці Ващенок Світлани Степанівни вітають всіх з Днем вишиванки. Саме тому, 16 травня за участі учнів  9-А класу було проведено літературно-музичний  квест «Вишивала мама рушничок на долю». Дівчатка і хлопчики, разом зі своїм класним керівником С мали змогу передати один одному свої знання та вміння про вишиванку як національну гордість, вишиту сорочку як символ здоров’я та краси, оберіг щасливої долі та родової пам’яті, тощо.
    Дрес -кодом дня була вишиванка, і вся школа замайоріла різнобарвними візерунками української вишивки.
   Тож нехай час, проведений у спілкуванні з найдавнішим видом українського мистецтва, буде приємним для всіх.

 Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,
Оберегів святих, що живуть у віках.
Бо без них українців із нас вже не буде,
Як і квітів зимою у білих полях.