13:21
«Золоті жнива» Василя Стефаника

Його новели – як найкращі народні пісні,
в яких нема риторики,
ані сентиментальності,
а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя,
дуже часто сумна дійсність,
але оздоблена золотом найправдивішої поезії.

     
Іван Франко

     Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Ця істина міцно утвердилася в нашому літературознавстві. Творчість Стефаника припадає на кінець ХІХ та початок ХХ століття. Талант письменника найбільше виявився у жанрі соціально-психологічної новели. Основною темою його творів було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Василь Стефаник зобразив трагедії і драми селян, про яких він говорив: “Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру ... За них я буду писати і для них”.
     Менше знаємо про нього як про людину. А така інформація теж важлива для глибшого розуміння творчості письменника, для проникнення в таємниці його майстерності. Цікавим видається спогад Василя Костащука, який добре знав Стефаника, а саме: “Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому відкривати найтаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить іскра і запалить світ”.
     Оце вміння спостерігати і глибоко переживати бачене й почуте надало новелам письменника того болю, що гримів, як музика Бетховена.
Маючи свою особисту, незрівняну манеру висловлювати думки, володіючи співучим покутським діалектом, тонко відчуваючи навколишній світ, Стефаник змальовує своїх персонажів зворушливо, душевно, неповторно. 
     У творах Стефаника, у цих "золотих жнивах", відбились людські муки, розпач і страждання. Найближчою йому була тема селянського буття.
Процес зубожіння галицького селянства спричинився до еміграції. Чи міг новеліст не відгукнутися на це лихо, коли тисячі його земляків були вимушені тікати світ за очі? Трагедію еміграції письменник змалював у новелі "Камінний хрест" майже сто років тому.
     Зазвучало слово Стефаника і в нашій  школі. У 10 класі у ІІ семестрі Сидор М.Ф., учителька української мови та літератури, провела відкритий урок на тему «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції», де порушила питання еміграції українців у пошуках кращого життя. На уроці було використано ряд прийомів та творчих методів:
    елементи  дистанційного навчання;
    творче дослідження та проектування;
    дослідницька робота учнів щодо проблем еміграції у Кольчині;
    історичні екскурси в минуле України;
    використання відеоматеріалів, презентаційного матеріалу, уривків із кінострічки;
    лінгвістичне дослідження щодо мови героїв у творах Стефаника.
     Учні підготували цікаві проектні роботи щодо твору та творчості В.Стефаника. Яскраві, лаконічні, вражаючі оповідання Стефаника можна порівняти із блискавками, що спалахнули на тлі апатичної, позбавленої свіжих ідей, галицької літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. Вони відразу привернули до себе увагу великою силою почуттів, душевністю та майстерністю. «...його маленькі мініатюрні картини перетворюються в очах читача в великі епічні образи, епопею горя і нужди, епопею безнастанних, вічно людських трагедій, трагедій нашого українського мужика... І хто хоч раз прочитав Стефаникові оповідання - цей раз назавжди пам`ятатиме їх. Яка глибина почувань у них, яке багатство ідей, яка міць і музика слова – тих справжніх перлин нашого не дуже багатого письменства» (М. Семчишин).

     Твори письменника здобули широкої популярності не тільки в Україні. Він вважається талановитим майстром психологічної новели, одним з найкращих у світовій літературі. «Дивувалися письменникові сучасники, дивуємося ми, цілий світ дивується, як можна одним словом передати психологічний стан людини, двома-трьома словами намалювати цілу картину, а на одній-двох сторінках дати соціальний стан цілого вимученого народу!» (Остап Вишня «Отак і пишу»). «Стефаник – великий вчитель у питаннях майстерності, Його блискучі новели – засторога проти зайвої балакучості, проти всілях штучних оздоб у творах, проти сентиментальної описовості», - пише літературний критик, дослідник творчості В.Стефаника В. Лесин.

     «Про Василя Стефаника не говоримо в минулому часі, бо є він і сьогодні цілком реально в нашім краснім письменстві, живе всією своєю невмирущою творчістю, силою свого вогнем налитого слова» (Олесь Гончар).

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО


 

Переглядів: 284 | Додав: oktaviasadvari | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]